Герої цієї книги, солдати та офіцери ВСУ, бійці тероборони, волонтери, кухарі, медики, прифронтові мешканці, жителі окупованих територій тощо розповідають про своє життя за часів цієї війни. Ми бачимо їхні обличчя та нібито чуємо їхні голоси, тому що автор вміє не тільки фотографувати, але й слухати та чути.

Олег Пальчик – досконалий фотограф із 20-річним досвідом та професійний журналіст. Здається, все своє життя він йшов до військової фотографії, до цих людей та цієї книги.

Інтерв'ю з героями чергуються зі щоденниками самого Олега, часом несподівано поетичними та метафоричними. Він не тільки спостерігає та рапортує, але й страждає та співчуває людям, містам, будівлям... Йому бракує звичайних слів, коли він бачить рідну зруйновану Салтівку, і він переходить на метафоричну, контрінтуїтивну мову, щоб побороти сльози які душать його.

Якщо вам пощастить і ви дістанете цю унікальну книгу, то відкривши її, ви вже не зможете її відкласти, доки не дочитаєте до кінця. На жаль, великий формат цієї книги не дозволить носити її у рюкзаку. Він не дуже придатний для воюючої країни. Сьогодні він годиться для бібліотек та для українців в діаспорі (діаспора шукатиме цю книгу на Амазоні, де її ще немає). А Україні та всьому світу сьогодні потрібна електронна версія цієї чудової книги, що дозволить не тільки читати її солов'їною але й на всіх мовах світу.

Однак, як справедливо написав сам автор, "Ця книга – не просто документ чи збірник фотографій. Це голос, який не замовкатиме. Це пам'ять, яка не згасне. Це світло, яке продовжує світити навіть у найтемніші часи. І це наша спільна Перемога."